|
Здрастуй, серпню, ти, що хмелем Оповився, мов сатир. Під дуби для учти стелим Килими – уздовж і вшир. Гостю милий, довгожданий, За тесовим сядь столом! Сочать груші сік духмяний, Чаші піняться вином! Заплелись багрянці клена В золоте ткання дубів. А за ними – даль зелена, Небокрай заголубів. Пахощами зел веселих Літо повниться сповна. Пий же з нами добрий келих Сяйвобризного вина. Ти серпи гострив у полі, Першим ти підносив ціп. Возвеличуй днину волі, Свіжий плід і свіжий хліб! Серпню смаглий! Ти із нами Осушив до краю жбан. Ходить місяць над полями З хороводами полян. Не ревнуємо, не ганим, – Припадем, забувши сни, Поцілунком полум’яним До дівочої спини.
|