|
Хто так щедро в морі цьому Понаставив стрімчаків, Хто протоки, повні грому, В надра скель провів? Хто художник той, що бором Хмурним небо тут підпер Понад звивистим узором Матових озер? Хто в імлі століть горінням З далини, як в рідний дім, Вів народ па це каміння По шляху крутім? Хто в лиху навалу сніжну, Під буран, що грізно вив, Уберіг цю строгу й ніжну Мову давніх днів? У годину мрійну, думну, В тихий спочив од турбот, Як північне сяйво в тлумну Впало гущу вод, Хтось отут створив цю казку Про озера, стрімчаки Й задуму сховав розв’язку В неблизькі віки!
|