|
Ти ждала слова – долав трепет! Мені принести в дар прийшлось Свій дар святий, свій дар поета, – Вінок з троянд червоних в кров. Квітки пахучі бездоганні, Їх пелюсток краї в огні, І знає вінчаний в троянди Уколи скритних шпичаків. Вінок у віці не зів’яне Над тихим виглядом чола, А в кожний вечір знов поранить Тебе колючка спідтишка. В вінку, як на веселій учті, – Ти мучениця на хресті! Будь вірною в зрадливім світі Лиш мрії в захват в простоті! Мій дар – святий, мій дар – поета Тебе підніс – усе зборов. Гордись, як дивним німбом, в трепет, Вінком з троянд червоних в кров.
|