|
Одвіту ждала ти, мов дзвону! Ось відповідь моя... Мов жар, Вінок троянд темно-червоних – Тобі святий поетів дар. Троянди виросли п’янкими! Їх пелюстки палахкотять... Але кого вінчали ними, Той знає, як вони ятрять. Вінок ніколи не зів’яне Над сяйвом лагідних очей. Але щоднини давню рану Таємна голка припече. Вінок, як сміх... Як у завії, Мов під хрестом, нестерпна путь. Але своїй найвищій мрії В зрадливім світі вірна будь. Поетів дар, добром зігрітий, Тебе підносить над усім. Гордись, як дивним німбом світу, Вінком трояндовим своїм!
|