Весь рік минув, як сон кривавий, Як той жахаючий кошмар. На хмарах відсвітом заграви Прийдешніх днів горить пожар. Устав як велет над пітьмою Новий – у сяєві грози, Тримає владно він рукою Свої фатальні терези. Хитнулися непевно чаші, Вже підіймаються вони: Там долі ворога і наші, Знамена згубної війни. Уми, поникніть, гордовиті! Пізнать знов істину пора! На дошці вічності у світі Тисячоліть азартна гра. І ми, сучасники, понині Ждемо у захваті німім, Коли та кість в крові і тліні Нам знаком випаде лихим.
|