Це знов той келих чарів чорних, Це знову келих вогняний! Любове, враже непоборний, Я пізнаю твій келих чорний І наді мною меч важкий. О дай вустам торкнути краю З бокала смертного вина! Я кинув щит, я відступаю, – Лиш дай вустам, торкнувши краю, Вогонь отрути пить до дна! Я знав, що й меч мене не спинить, Коли на келих поспішав. Хутчій! Хутчій! Хай пломінь зрине І крик екстазу в небо кине У попіл спалена душа!
|