|
В очі глянув нам спокійно Вечір злагоди й краси З ніжним смутком голубиним... І в душі під тихим вітром Накренились паруси. Дар миттєвий, випадковий, Тиша, довше протягнись! Над полями малиново, Над прибоєм, над бураном Зорі перші зайнялись. О пливіте, о пливіте, Сни хисткі про милі дні! Мов гаддя, ліани віти, В’ються, плутаються, рвуться В хвилях місяця вогні. Не зійти нам, не зійти нам З тиші срібної межі! Горимо в кільці зміїнім. Ми два привиди, дві тіні, Мрії дві в палкій душі!
|