Нам треба жить! П’яніть до повнохмілля Промінням, хвилею, налитими ущерть. І всі круги пройти – від моді до безсилля, Пізнать чудову втому, та не смерть! Казки в нас є – і загадкові, й гарні, Каміння, і намиста, і слова. Щоб світ не став глухим, щоб не змарніти барві, Щоб таємниця віяла жива, Блукливий вогник – всесвіту надія – На чола нам поклав свої краї. Хай ми помрем, та він повік не стліє, З життя полине в неземні краї. Важка плита з зображенням погруддя Закриє нам навік дороги до мети, І вітер заспів а тужливий гімн безлюддю.... Не можна помирать! Повинні ми іти!
|