|
Славлю я тяжку роботу, Плуг, лопату, дзюбака! Освіжають краплі поту, Ниє солодко рука! Геть порфіру пурпурову! Скинь вінок без каяття! Славлю грубо куте слово Повсякденного життя! Я життя простого тайни Хочу звідать в мозолях. Всякий шлях, хай незвичайний, Праці шлях – то інший шлях. В час, коли втомлюся тілом І спочить зайду у хлів, Там, під дахом потемнілим, Зазвучить який мотив? Що згадаю у напрузі, Оп’янять що за слова, Як під наші коси в лузі Ляже скошена трава? А коли у мряку й холод Задзвенить в руці дзюбак, Чи повірю я, що молод, Чи відчую, що силак?
|