Суремний кличе! Чую знову Крізь втомлені, солодкі сни! Таємність, пишнота алькова На нас дивились з вишини. У млі минули – я не знаю, – Можливо, роки і віки. І був я близько вже до раю На березі життя-ріки. І я здригнув, і раптом встанув, І розірвав кільце із рук. Мов блискавка, у серце глянув Високий переможний звук. І сон, який тривав так довго, Коротким став, як все у сні. Я розчинив важенний полог І потонув у спечнім дні. І я востаннє подивився В моє високе у вікно: Побачив сонце, небо, висі І міста миготливе дно. Відкрилося для мене диво, В ту мить до мне припливло Усе життя юрми шумливе, Турботи буйне джерело. І я – в сльозах, що знову, знову Душі відкрилися світи, Біжу від пишного алькова Шалений, вільний і святий!
|