|
Знаю солодких чотири відради. Перша з них – радість у днів течії. Птиці, і хмари, і привиди – раді, Вливши до вічності миті свої. Радість наступна – розсвітлене диво, В строфах поезій осмислений час. Дума Верхарна і Тютчева співи, Вам я вклоняюсь, вітаючи вас. Бути коханим – це третя утіха, Знати постійно, що ти не один. З’єднані словом, промовленим стиха, Вдвох летимо ми над страхом глибин. Радість остання – це радість прозріння: Передчувати й за смертю свій час. Сни досконалості! В мрії, в творінні Вам я вклоняюсь, вітаючи вас!
|