|
Яснотою хмарки вражені, Ми дивились довго вслід. Годі, годі, браття знаджені! Це лише рухливий світ! Є хіба межа мрійливцеві? Нам хіба мета ясна? Наречем того зрадливцем ми, Хто нам скаже – тут вона! Чи в минулім рідко ставили Мертвих ідолів краси? Та одні лиш ми прославили Бога спраги і яси! Піднімайте, браття, костури, З ними легше на землі, Розгорніть вітрила в просторі І стернуйте кораблі! В пошуку життя вагоміше, Зве мета – одвічна даль. Славте, славте все невтомніше Подвиг мислі і труда!
|