|
Коли в кімнаті сам, і темінь, марить сном, І за стіною хтось невпинно грає гами, Запалять ліхтарі, і світло крізь вікно Накреслить на стіні нараз віконні рами; І мислю я тоді, натомлений, слабий: «Ліхтарю, друже мій! Ти поруч! Ти близький!» А там з-поза дахів і місяць вирина, І хмари спалахнуть, минуть, як фіміами, І промінь місячний перейде скло вікна, Окреслить чітко вже ці дві віконні рами. О, як бентежусь я! Тремчу тоді в замрії: «Мій друже, місяцю! Ти поруч! Ти близький!»
|