|
Я – Клеопатра, єгиптян цариця – Владарювала вісімнадцять літ... Загинув Рим, пропав Лагідів рід, Прах по мені не зберегла гробниця. В діяннях світу зник давно мій слід, Я смерть знайшла, як навісна блудниця; Але тобі, поете, буде сниться Мій незнищенний і чарівний гніт. Знов, як царів, у млосному тремтінні Тебе я спокушаю рухом тіні, Я знову жінка – в мріяннях твоїх. Безсмертний ти мистецтва дивиною, А я безсмертна пристрастю жахною, Твій вірш дзвінкий – це мій знадливий сміх.
|