|
Не занепав мій дух в тьмі протиріч тернових, В фатальних сутичках мій розум не знеміг. Я мрії всі люблю і всі шаную мови, Я всім богам свій вірш кладу до ніг. Молитви я возніс Астарті і Гекаті, Як жрець, я жертвам всім пускав гарячу кров, А потім сходив вниз, де жертви розіп’яті, І сильну прославляв, як смерть, любов. Я входив у сади Лікеїв, Академій, На воску мітив я пророцтва мудреців, Голублений всіма, був вірний кожній темі, Та сам любив лише сполуки слів. Де статуї тугі і де пісні облесні, Сходив я острів Мрії в самоті, То бив поклони тим, що яскравіш, тілесніш, А то дрижав в тіней передчутті. Давно я полюбив рій протиріч тернових, За сплетенням фатальним скрізь я біг. Солодкі мрії всі, шановані всі мови. Я всім богам свій вірш кладу до ніг...
|