|
Вся в тремтінні стою на подвір’ї, Під дверима, куди я зайшла тільки вчора. І сумними рядками складаються букви сузір’їв. О туманнії мочі, червнева ізмора! Там, он там, на закритій терасі, Наді мною схилялись, як полум’я, очі. Таке любе лице, все спотворене в дикій гримасі. О туманнії ночі, туманнії ночі! Ось земних насолод таємниця... Чи такою я ждала її впередодні? Мене сором пече, я тремчу, наче загнана птиця. Ошукали, туманнії ночі холодні!
|