|
Єсть у квітках – незнані нам наразі – Між контуром і запахом зв’язки. Так діаманта дивні світники Горять лише під гранями в алмазі. Так невловимі образи фантазій, Мінливі, наче в синяві хмарки, Знадливо світять і живуть віки, Закам’янівши в досконалій фразі. О мріяння мої, хотів би я, Щоб вам знайшлася бажана прикмета, Як рине в слово ваша течія. Нехай мій друг, одкривши том поета, Уп’ється в ньому стрункістю сонета І думкою, що спокоєм сія.
|