|
В ненависті можна кохати, Позбувшись примарних надій. Жадати з останннім прокляттям Останнього щастя – в одній! О, хтиві, безжалісні губи, Блудливих очей таїна, Весь вигляд, і ніжний і грубий, Розмови жагуча мана. Хто магію темної влади Підступно в єство її влив, Хто пристрасті згубної ядом Обійми її напоїв. Я б кляв її, та мимоволі Про любощі звичні молю. Страждаю від страху і болю, Та знов промовляю: люблю! В глумливих очах я читаю Омани підступної знак... Одначе ганьбою впиваюсь Захоплено, наче юнак. Як вістря нічного цілунку Впивається в душу мою, Немов Одіссей про Ітаку, Я мрію не бачить її. Каліпсо покинув я щойно, І знову сумую по ній. Той жереб, позначений чорним, На лихо дістався мені.
|