|
У праці утіху єдину, Людино, знайдеш на землі, У праці без міри і впину, У праці тяжкій до загину, В полях, при станку, при столі. За плугом іди борозною, До кінської гриви хились, Дзвони сталевою косою, Аж поки ясною росою Не вкриються віти узлісь. На фабриці, в гаморі й стуках, У свисті, в шипінні коліс Кипи у змаганнях сторуких, Майбутнє будуючи в муках Для внуків, що прийдуть колись. Слова огняні на папері Мережай слухняно вночі, Хай досвіт у вікна і двері Засяє, – ти в творчім етері До цілі великої мчи. Пашня розійдеться між люди, Між люди – робота станків, І сотнями відгуків буде Зустрінено спів без облуди, Правдивий, некуплений спів. Працюй! Позростають посіви, Не сказано – як і коли, Нові захвилюються ниви, І юне поріддя щасливе Не знатиме давньої мли. Утіха єдина – робота В полях, при станку, при столі, Невпинна, незмінна турбота, Прийдешнього світлі ворота... У праці – все щастя землі!
|