|
Проноситься спів переднічний Крізь дріт, як по арфі дзвінкій, І місяць встає електричний На гнутій стеблині тонкій. Бурштином горять циферблати, Чаруючи море голів, І легіт прозоро-крилатий Розпечений брук освіжив. Серпанком повився мінливим Принишклий, задуманий сквер, І вечір цілунком щасливим У вічі цілує гетер. Як струн голубих перебори, Одспівуе гамір денний... О вечоре! Стомлено-хворий, Молю: низпошли супокій!
|