|
Де ви, майбутнього гунни, Що встали в сліпучім екстазі? Чується крок ваш чугунний Серед нових, незвіданих Азій. З кочовиськ – орда оп’яніла – Вдарте на нас, застарілих: Оживити знеможене тіло, Огонь розлити по жилах. Поставте, невольники волі, Шатри край палаців убогі: Буйний вітер заграє по полі, Де сили трони й чертоги. Із книг складайте багаття, Танцюйте, безумно кричіте, Скрижалі бийте на шмаття: Ви у всьому невинні, як діти. А ми, мудреці та поети, Жерці таємниці й святині, Понесемо, чого не доб’єте, В катакомби, в пустині, в яскині. І що крізь розлючений вітер, Крізь вихор руїни могутній Пронесе з тих освячених літер Примхлива доля в майбутнє? Всіх, може, хто книги творив ці, Вб’єте ви, танцюючи в храмі... Та вас, мої радісні вбивці, Я славлю й вітаю піснями.
|