|
Я вернувся на землю гарячу, У туманах блукаю людських, Опромінені погляди бачу, Переспіваний слухаю сміх. Та вчуваючи п’яні бенкети, Серед снігу верстаючи путь, Не забуду далекої Лети, Де сумні асфоделі цвітуть. І в земному, тутешньому світі, До незнаного ставши лицем, Бачу тіні далекі, облиті, Оповиті примерклим огнем.
|