Будь гордим кличем транспаранта,
Будь гострою зброєю мсти.
Підземний вогонь, наче Данта,
Повинен тебе обпекти.

Дивися, мов свідок на грище,
Як плине життя течія.
Готовність піти на кострище –
Це буде чеснота твоя.

Життя – тільки спосіб, можливо,
Увічнити творчості мить.
З дитинства поезії диво
Навчись безтурботно любить.

Упавши в обійми кохання,
Холодним, безпристрасним стань.
Прослав невимовне страждання
В нещадні часи розпинань.

Фатальної Долі опіку
Приймай – чи світанок, чи змрок.
І знай, що поета одвіку
Чекає терновий вінок!
Дмитро Павличко?