|
Ні, немов слуга покірний, Не помру я на хресті! Клеопатро! Аспид вірний Звився в кільця золоті. Не тремти – це не омана Вийми з кошика змію, Подивись, моя кохана, На союзницю свою. І на ложі рухом кротким Дай припасти їй на грудь, Швидко холодом солодким Дай по тілі прослизнуть. Тісно руки нам пов’яже Не любов, а смерті дух; Звившись, поміж нами ляже Наш останній тайний друг. Щоб нічого не почути – Губи в губи, зір у зір. Два укуси й пал отрути Не розбудить нас, повір. Стома пристрасної муки Стане слабістю кінця, І зів’януть спільно руки, В час один замруть серця. Ні, на хрест, мов раб укірний, Не піду вмирати я! Клеопатро! Аспид вірний – Доля – і твоя, й моя.
|