|
Громаддя скель; безлюддя зле пустині; Нудьга вітрів; огнем пойнятий сплін. Між написів й урочистих картин Зберіг стрімчак два образи святині. То – демони в обіймах. З них один Світ озирає з величчю гордині; А другий – цар, приречений на згин. Внизу рядок, нестертий ще й донині: «Добро і зло – то друзі і брати, Їм спільна путь, однакова їм доля». Сенс неясний клинописного поля. Тигр підійде, птах зрине з висоти, Але наскельних слів мовчить убрання. І відповідь не має запитання.
|