|
– Муляре, муляре! З цегли міцної Що ти будуєш? Кому? – Ніколи нам розмовляти з тобою! Бачиш: будуєм тюрму! – Муляре, муляре! Хто ж без надії Буде в ній долю клясти? – Вже ж не з багатих виходять злодії, Ситих і теплих, як ти! – Муляре, муляре! Темну скорботу Хто тут зазнає вночі? – Може, й мій син, що копає вам злото, Сам у норі живучи! – Муляре! муляре! Може, згадає Він, хто цю цеглу носив? – Годі балакать! Нам часу немає! Знаєм це, знаєм без слів!
|