|
Ти – жінка, книга – ти, найкраща з книг, Ти – згорток таємничий з печатками. В його рядках слова й думки, мов храми, І кожна мить несамовита в них. Ти – трунок, приготований чортами! Хто випити його хоч краплю встиг, Горить, та не кричить од мук страшних, Лиш прославляє те питво без тями! Ти – жінка, в цьому всі твої права. Ти – споконвіку в зоряній короні – В безоднях наших образ божества! І задля тебе в хомутах, мов коні, Ми ходимо, і гаснемо в журбі, І споконвіку молимось – тобі!
|