|
Так, ви поставлені на грані Двох ворогуючих світів, І в глибині легенд прадавніх Вам чутно відгомін віків. Всі бурі світу, всі тривоги Торкнулись вас крилом своїм – І Кіра давні перемоги, І Олександра бранний грім. Ви пригасили – так неждано – При Каррах римські всі значки; Ви за мечем Юстініана Вели на бій свої полки; Нерідко вас хилили бурі, Як вихор – весен буйноцвіт: При Чінгісхані, Ленгтімурі Гірких було чимало літ. Та воїн витримав удари, Ваш дух не похитнувся, ні; Круг нього два світи недарма Кипіли, змішані в борні. Гранився він, як твердь алмаза, Та ревно у собі беріг І кольори троянд Шираза, Й Гомера вогнелюбний сміх. І уцілів ваш край Каїрський Між краху царств, у царстві мли; Це ви за муром монастирським Свої святині вберегли. Там одкровення всі народу Ви приховали неспроста, Там думка Заходу і Сходу, Агурамазди і Христа, – І джерело утіхи радо Б’є без утоми день у день, У світлім полум’ї Еллади – Сіяння ваших же пісень. Крізь відстань часу неозору Ви, між племен в новий цей час, Постали обрисом суворим Тих загадкових днів для нас. Що сталось – вічно буде жити, В нім – нагороди і урок. Нести ви вправі гордовито Тисячолітній свій вінок. Дивує спадщина і досі, Обітниця у ній звучить. Минуле в труби стоголосо Щодня на цілий світ дзвенить. І віриться; народ Тиграну, Що бурю знову подолав, Зорею встане із туману Для героїчних ратних справ; І звук твоєї ліри гожий, Де плит зотліла давнина, Два різних, два світи ворожих В чудовім співі об’єдна!
|