|
Так! Вас поставлено на грані Двох ворогуючих світів, У вашім людовім надбанні Лунає відгомін віків, Бо всі надії, всі негоди Черкали вас крилом твердим – І Кіра грозові походи, І Македонських воєн грім. Ви над Євфратом невблаганно Схиляли Риму гордий стяг, Ви за мечем Юстиніана Ішли до слави і звитяг. Та часто й вас метали бурі, Мов квіт рожевий навесні, При Чінгісхані, Ленг-Тімурі У дні півмісяця страшні. Але ваш дух, боєць тривалий, Стояв біді наперекір, Дарма що поводі й навали Тягли його у згубний вир. Він був як зерна діаманта, І в гранях повторив огнем І чар шіразької троянди, І блиск гомерівських поем. Ми віримо, Тігранів люде, Ти встоїш у новій добі, Зорею виблиснеш, і буде Широке поле ще тобі, Щоб на камінні плит могильних Торкнув живущі струни ти І знов з’єднав у співах вільних Два ворогуючі світи.
|