|
Безлюддя. Глуш. Зеленуватий Блиск. Все ж є в тиші голоси: Ті, чим живуть, ті, чим багаті В липневий полудень ліси. Пташиний спів; комах сюрчання; І скрип дерев; а через мить В знайомім, та чужім звучанні Моторний човен скрекотить. Ба! Ні! Іще! Крізь міріади Листків зелених, – плащ земний, – Шум, що не відали дріади: Гуде пропелер з вишини. Не знаю, тут, де полюс близько, Чи не блукав вечірній Пан, – Шипінням хижим василіска його стривожив би біплан. Гудіння бистрого металу Прорвалось; владою ума Богів Еллади розметало, І проясніла лісу тьма. Шум листя в смерклому хоралі Принишк; несуть свій грізний спів Електроплуг, електротралер, Чудовиська грядущих днів.
|