|
Безлюддя. Глуш. Зеленувате Проміння скрізь. І голоси Ті, що на них завжди багаті Липневі сонячні ліси. Сюрчання хорів ненастанних, І скрип дерев, і вдалині, Між звуків дивних, хоч і знаних, Мотор на річці у човні. Ні, ще! Вважай! Крізь міріади Листків зелених, плащ земний, Шум, що не відали дріади, – Вгорі пропелер гомінкий. Не знаю, тут, де полюс близько, Чи він ходив, колишній Пан, – Але шипінням василіска Його збентежив би біплан. Гудіння хижого металу І влада розуму сім’ю Богів днедавніх розігнали, І промінь світить у гаю. Замовкнув ліс в тьмянім хоралі, І йдуть із глибини степів Електроплуг, електротралер – Дива майбутніх наших днів.
|