|
Знову ніч і небо, і червоний Марс горить в блакиті осяйній. Раб землі, окутий і безсонний, Що страждати від незбутніх мрій? Марення мої далекозорі, Не діждусь я слави ваших днів; Не побачу в світовім просторі Кинених в безмежність кораблів! Не злечу в небесні океани, Навіть не дізнаюся з газет, Як Колумб, допіру ще не знаний, Новий світ знайшов серед планет. Але ні, душа моя не хоче Відрікатись чарівного сну, Жде і вірить в поклики пророчі Про велику будучність земну. Ні, ми не глядітимем, мов бранці, Кволі і покірні дикуни, Як, змінивши нас, нові обранці Візьмуть наші гори і лани. Ми самі уперті, непохитні, Всіх стихій могутні королі, Понесемо в обшири всесвітні Благовістя нашої землі.
|