|
Вечірній Пан в яснім спокою Не задзвенить, не прошумить. Приліг на лісовій поляні І стежить, як зоря рікою По небу ллє червону кров, Як береги біліють знов В молочно-голубім тумані, – І тихо першою звіздою Йому цвіте тьмяна блакить. Вечірній Пан збирає звуки, Що навкруги встають у млі, – Далекий скрип арби на мості, Шептання річки в темних луках І кумкання глухих ставків. Самотній на німій землі, Він поникає в дивній млості I, зносячи кошлаті руки, Благословляє царство снів.
|