Над морем із сірого крепу На марево шовку спроквола Труп сонця поклався: край склепу Стоять паруси – богомоли. Померлого бачать владику, Який щедро лив світло дню... Пливуть од червоного лику На хвилях зигзаги вогню. Праворуч маяк напівсонний Сяйнув, мов циклоп, світлим оком, Палаючий диск, весь червоний, Розтав за води кругозором; І хвилі все б’ються в безсиллі – Похмуро звучать голоси... На щойно закритій могилі Примерклі стоять паруси.
|