|
Невеличкий дешевий отель у Вашингтоні. Постояльці хроплять, не знімаючи на ніч чорних окулярів, аби не бачити снів. Портьє зі плечима важкоатлета гортає книгу гостей, милуючись нутрощами Троянського підтоптаного коня. Шелестіння кизилового куща приголомшує усамітнену на веранді людину в брунатнім. Кров у скронях стугонить, ніби не прийняте ніким й завернуте назад морзе. Небо схоже на юрмисько генералів. Якщо коли-небудь забудеш суму кутів трикутника або площу зачарованого окружжя, повертайся сюди: амальгама дзеркала у ванні приховує добряче приправлений милою кирилицею волапюк і цілком таємну думку про смерть.
|