Подорожній, нарешті, лаштує собі нічліг. Чесняга-блондин не вдаря у багно лицем. Селянин озирає дерева і зачиняє хлів на останній сторінці книги зі щасливим кінцем. Указані вище сузір’я капають в тиші на зачинені вікна, на примружувані повіки. ...У першій главі дерева німіють біля вікна, у лікарняній палаті б’ються, як птахи, крики. Инколи на роман вистачає і дня. Мудрець відкриває вікно в просвітлінні тут і тепер, тамтой мандрівець щезає ще дотемна, решту героїв влаштовує час обідніх перерв. Економіка стабілізується, соціолога не тривожить сумління. Під елегантними барами виблискують скромні автівки. Війни кінчаються. Підросло нове покоління. Кожна жінка може покластись на чоловіка. Блондини тлумачать відмінність межи добром і злом. Всі дерева опівдні селян осіняють тінню. Всі літаки щасливо повертаються на аеродром. Всі капітани бачать берегову лінію. Дурні розумніють. Брехун покутує гріх. У пройдисвітів, зрозуміло, чималі скрути. ...Якщо в першій главі хто і зважується на крик, у тридцятій, авжеж, нічогісінько не учути. Сексуальний ентузіазм. Усуспільнений оптимізм. Гарні епіграфи з віланел, сонетів, канцон, поем, напівдетективний сюжет, суто життєвий зміст. ...Надішліть і мені цю книгу зі щасливим кінцем!
|