|
Добрий вечір, проконсуле або щойно прийняв був душ. Полотенце зі мармуру, чим обернулась слава. Після нас – ні законів, ані калюж. Я і сам каменію і не маю права жити. Даруй, який уже етикет. Час усе-таки – гроші, най і тисячоліття. І що значить артрит, щойно горить дуплет, як не потойбічне відчуття ліктя? Власне, проїздом, в готелі, келійно, одинаком. В гіршім разі «кого б це...» напередодні. Ні нагоди набрати – видобути дзвінком одушевлену річ у надрах каменоломні. Ні тобі в безрукавці, ні мені у пальтині. Я знаю, за що кажу, лаштуючи букв когорту, щоб у каре століть вклинилась їх свиня! І мармур стискає мою аорту. ----------------------------------
|