|
У маленькій кімнаті у поміч спомину акваріум з рибкою – і по тому. І рибка плаває, косить в сторону оком зі свого скляного дому. З тих пір, як ти назавжди поїхала, діймає холод, і чай не спитий. Беручись мармуром, близь і віддалі ціпнуть у сутіні несусвітній. Колесо і каблук дають спокій вулиці, горделивий платан не міняє пози. Цибулинка годинника чулій публіці після восьми обіцяє сльози. Уявляється Греція: гай буцім, якась, начебто в туніці, мисливиця. Або, спляча оголеною, укоськуючи розлаписте червоне дерево в спальній хащі. Між квадрата вікна і портрета прадіда навіть лагідний протяг взнаки занавісці. І ледь випадає згадати правило, то недоречно і наздогінці. Хитавиці не вистояти на палубі. Бурі не списуються з натури. У містах хіба що дрозди та голуби вірять у розвій архітектури. Неминуче цінує нагоду трапитись – швидко, гадаю, і некрасиво. Мозок – як айсберг, змалілий в абрисі в щирому захваті Куросиво.
|