|
Скрип у гарби гучніш у гущі тіней узбіч, гучніш, що далі вони від уколів стерні. У колії від коліс підвід – і óбід, і вісь горластіш, що далі луг, і листя густіш округ. І вільхи – колій вкруги, і жовті беріз верхи ціпнуть у кілько кіп, як ціпне зв’язаний сніп, гледячи в неба звід. І корч підкидає віз. Дерева чують не птиць, а скрип дерев’яних шпиць і лайку гучну візниць.
|