|
М. Б. Не забувай по світах, як б’є у пристань вода і синіє у ній неба круг рятівний. І чайки усе ячать, і щогли горі тирчать, і хмари низько летять, ніби зграя качат. Хай у серці тоді, як риби у цій воді, б’ються несамовиті миті на самоті. Хай чується мушель хруст і наїжиться кущ, і хай тобі помагає згага гарячих уст розуміти без слів, чом піна морських валів на ріні береговій чатує гребні нові.
|