|
Сталість, власне, є еволюція принципу приміщення у напрямку думки. Продовження квадрата або паралелепіпеда засобом, як казав би той же Клаузевіц, голосу або звивин. О, розміром зо клітину мозку кімната зі абажуром, шафа «егей, слов’яни», чвірка стільців, канапка, ліжко, туалетний столик із ліками, розставленими як вежі кремля або, поточнімо, нью-йорка. Вмерти, кинути сім’ю, поїхати, змінити півкулю, дати вписати инші овали в чотирикутник – тим гучніш запилене мешкання наполягає на факті існування, жадає щоденних жертв від нової місцини, меблів, від силуету в жовтій сукні; зрештою – від самого себе. Павукові – сама утіха заштриховувати п’ятий кут. Еволюція – не пристосування виду до середовища, але перемога спогадів над дійсністю. Заздрість іхтіозавра амебі. Розхлябаний хребет потягу, що гуготить у млі мимо щільно зціплених на ніч стулок дерев’яних мушель з їх безхребетним, вологим надійного сховку перлини вмістом.
|