|
Дорогий Карле Дванадцятий! У битві біля Полтави1 облизня добре помацав ти... Як зго́дом казав гаркавий2, «час ще покаже»: «кузькіну мать»3, руїни4, смерть у бранному ражі із присмаком України. То не зелено-квітний, поточений ізотопом5, – жовто-блакитний в’ється над Конотопом. Певне, ряднина – ота, що́ припасла Канада6; ба́йдуже, що без хреста, це хохлам не завада. Гей, рушники на півхати, в спітнілій жмені насіння! Зраду їм закидати ми, кацапня, не повинні: самі́ ми під образа́ми скільки років у Рязані завжди́ зі хмільними сльозами жа́лися, як при Тарзані7... Скажемо їм без хули, слівця додавши крутого: скатертю вам, хохли, та рушником дорога! В жупа́ні під колір брукви, не кажучи – у мундирі, йдіть від нас на три букви, на бо́ки усі чотири. Нехай тепер, вже пробачте, хором ля́хи та ганси в мазанці навкарачки вас становлять, поганці. Ладнати петлю́ на кущі – спільно лізли у хащі, а м’ясо ловити в борщі – це самотою краще? Ось вам, хохли, тавро: разом поживши – досить! Плюнув би в той Дніпро, може, назад покотить, гидуючи згорда нами, – як потяг, набитий з лихвою різними лантухами й кривдою віковою. Тож прощавайте, юди. Вашого хліба, неба – навіть як замість буде стеля й полова8 – не треба. Зайве – псувати кров, дерти краї́ одежі. Видно, пройшла любов, якщо і була поме́жи. Нащо гребтись, як маля, в коренях рваних глаголом? Вас народила земля, ґрунт, чорно́зем з підзолом9. Годі качати права́, нас кленучи зі скрути, – це бо земля черства вас, кавунів, каламутить. Ну-бо, левада-степ, краля, баштан, холоші... Й більше було халеп, втрат – і людей, і грошей. Ладу дамо́ цій мороці. А що до сльози́ на о́ці – немає на неї указу чекати іншого разу. З богом, «брати-слов’яни», гетьмани, вертухаї!.. Тільки, коли настане й вам помирати, «хазя́ї», – хрипітимете як мантру, скуба́ючи край матраца, ві́рші із Олександра, а не брехню Тараса10.
1 Автор має на увазі, що в разі перемоги Швеції в Північній війні Україна могла б відпасти від Росії ще на початку XVIII сторіччя.
2 Тобто – В.І.Ленін. Автор іронізує над тим, що в СРСР будь-який виступ мав починатися з якоїсь ленінської цитати. 3 Цей вислів – «візитна картка» М.С.Хрущова, чия діяльність протягом багатьох років була пов’язана з Україною. 4 Мається на увазі післявоєнна розруха, – Україна сильно постраждала в обох світових війнах. 5 Натяк на аварію 1986 р. на Чорнобильській АЕС. 6 Натяк на те, що у XX сторіччі українці створили в Канаді досить велику й відносно згуртовану діаспору. 7 Тобто – в дикості, без благ цивілізації. 8 Тут «полова» – антитеза «хлібу», а «стеля» – «небу». 9 «Підзол» згаданий як один з видів ґрунту, хоча для України він не є характерним. 10 «Олександра» та «Тараса» (тобто Пушкіна та Шевченка) використано як метонімію російської та української мов відповідно. Автор відображує сучасну йому реальність, коли абсолютна більшість освіченого населення України вважала правильним користуватися виключно російською мовою.
|