|
Впівголоса – еге ж бо, не на весь – навік прощаюсь зі твоїм порогом. Не колихнеться град, не трепенеться весь від голосу тамованого. З Богом! І сходами, на вулицю, у тьму... Навстріч тобі – околиці в диму, болота вечорова прохолода. Я не завада зору будь-кому, словам твоїм журним – не перешкода. І що воно – не здалеки гадать. Пучки трави... модрина в пелерині... Гнітять тебе, мені не в благодать близькі, та нелюдимі просторіні.
|