|
Хто там підсів до вікна на зеленім стулі? В одіжі неохайний, думки – у сажі. У очах кольору наугад кулі – готовність до неминучих змін у пейзажі. Всюди – жертви барометра. І ніякого залпу, і посипались царства, багряніші ягід глоду. Ми всі тепер за кордоном, і якщо завтра війна, я куплю безкозирку, щоб не іти в піхоту. Ми певні, що ми на Півночі. Китиці горобини опромінять наличник осиротілій дачі. І будь ви – тричі Гіреєм, лиця рабині, кілько їх не покрий, звидіти зась инакше. І без угаву накрапує, буцім природа мозок хоче остерегти у чімсь; втім, щоб не дати маху, шепче місцевим наріччям. А як застосує Морзе, хто оте розшифрує, крім шиферини даху?
|