|
Я розлякував ящірок в зарослях чапаралі, чув зозулю зі буцегарні, перепливав моря, жив з китаянкою. Пак, моя стовпова дорога подалі вела, чим кралі на вокзалі привиділося. І то: гадай на руці, та не скороходам. Несусвітне у вивороті, пальто змусить казитись і осінь сподом, не якогось там «мусора». Далебі, верста, є той виплід впосліджень, чиє правило губить пейзаж і плодить місця, де на часі зайве, гадаю, тіло. Ба, крива собі не відмовить, в пандан прямій, звіріючи від взуття, вибелькотіти «не треба». Від лиця фотографію легше послать домів, чим змальований янголів профіль з неба.
|