Зі «Старих англійських пісень»Пече повіддя мерзлу п’ясть. Коневі ні у чім пенять. А перший лід калюж тріщить, як язики багать. Не чує кінь тривог моїх. Ба, чоботиною у бік йому, чи якось инше їх навряд я передати міг. Знайомий ліс, стежа в яру. І так обом відома путь, що сам скеровувати рух я можу будь-що-будь. Додаймо кроку кільки слід, як сóсна щоглова – у ріст. Стволини цілять нас у млі, як дула кілець літ. Стежі дедалі вужчий біг. Кущам дрижати, далебіг. А нам триматися доріг своїх, триматися доріг.
|