|
Рослинність у моїм вікні! зелений колір! Що задивитися у віть, що в корінь – навіє памороку, млість, нудоту; ото і споглядаю воду, бодай і прісну. Утікачку пак – від місця, міст, набережних, пристаней, бідову, з-під мосту – з-під вінця мов, через вíнця, і кликати її – сєрова. А як жіноче, пак! і як життю покревні гладіні плес її, схвильовані поверхні бентег, жури, і нестрим, і могуття в стремлінні устя і безіменности. І хвилі доста волі сліди оглядин змити, кпини долі перемішати з обрієм, з розсолом – з минулим болем.
|