|
Весна почалася зненацька, мовби за ніч у околі зроблено по шпаківні тим, хто заспіває весні. Квітів і поготів, буцім у фільмі пострілів, і березню суголосне ім’я жіноче Ненсі. Ось ми і знову маємо годящі температури, хоча дощ перетворить Дізі Ґіллеспі в лабуха, і ліпше у сутінь вуличну не рипатися без «дури»: весною, коли що падає на голову, то не яблука. Ми залюблені в астрономію, у космос увесь, закохані в тан орбіт, кілечок, еліпсів зі їх точністю. А робиш, бувало, крочок у передпокої убогім зніяковіло, і мнешся-топчешся. І що, як небесне тіло виписує, та не колами, а виляє навгад, куди випаде – що на практиці з’ясовують пори року, відомі калюжиць формами безладними, як те личить їм, не кажучи вже – галактиці.
|