|
Що треба для дива? Кожух чабана, зо дрібку учора і дня, що мина зі жменькою завтра, й – на око бодай, кус простору й неба краєчок додай. І трапиться диво. Тим пак дивині тяжіння взнаки і адреси земні, і так всюдисуща вона до кінця, що ген у пустелі чатує жильця. А щойно ти дім покидаєш – у ніч зорю увімкни в нім у четверо свіч, щоб світ без речей осявався усі осяжні услід тобі нею часи.
|