|
Пора ліку курчат яструбом; скирт у тумані, міді у швах кишень, заскоченої на бриньчанні; хвиль північних річок, що, заціплі в усті, пригадують витоки, гребні – гінкі, розкуті, і на мить зігріваються. Час ніби впалих в кому діб, зніманого плаща, кваші чобіт, судом у шлунку від вареної жовтої брукви; дужого вітру, що витіпає хоругви листолюбивого воїнства. Пора, коли справи терплять, дні одноликі, як ті Іванови-браття, і кору задирає жадібний, стидкий трепет пальців. І що більш пальців, благіше плаття.
|